Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.
Ти не лякайся, що босиi нiженьки
Змочиш в холодну росу:
Я тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках вiднесу.
Ти ж не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар:
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
