В пісні хтось написав,
Що кохання не буде,
Синіх карих очей
Не з’єднаєш в житті.
Хтось неправду сказав,
Це злукавили люди,
Бо загадка ночей —
Карі очі твої.
Ти для мене одна,
Мила дівчина-нічка,
Кароока тінь
В позолоті зірниць.
Місяць нас чарував,
За туманами річка
Поєднала нас ніч
І ранкова блакить.
В тебе очі небес,
Та ніяк не ранкових,
Не вечірняя синь,
А ночей глибина.
Вони повні тепла,
Повні снів кольорових
І кохання мого —
Ти для мене одна.
Ти для мене одна,
Мила дівчина-нічка,
Кароока тінь
В позолоті зірниць.
Місяць нас чарував,
За туманами річка
Поєднала нас ніч
І ранкова блакить.
Ти для мене одна,
Мила дівчина-нічка,
Кароока тінь
В позолоті зірниць.
Місяць нас чарував,
За туманами річка
Поєднала нас ніч
І ранкова блакить.
Місяць нас чарував,
За туманами річка
Поєднала нас ніч
І ранкова блакить.
Поєднала нас ніч
І ранкова блакить.
