Він ціле життя усміхався широко до всіх на круги
Позичав їм останні гроші, а сам не просив в займи
А вони садили"дерева зла" на бідній його голові
І з часом горбилася спина під вагою дрімучих садів
Ти у цьому світі - випадковий чувак
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк
Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!
В його домі не було дверей, i заходили всі, хто хотів
Пригощав він усім чим мав, відмовляти він не вмів
А вони підливали"дерева зла" з корінням в його голові
І ще більше горбилася спина, шукаючи відповіді
Ти у цьому світі - випадковий чувак
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк
Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!
Ти у цьому світі - випадковий чувак
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк
Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!
Він дивився очима дитини, як гасне навколо цей світ
Він хотів шоби це зупинилось, та крім нього ніхто не хотів
Ти у цьому світі - випадковий чувак
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк
Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!
Ти у цьому світі - випадковий чувак
Ти втікай, добряк, заховайся, добряк!
Заржавілим людям не поможеш ніяк
Зрозумій, добряк: пізно, вже - ніяк!
