Останній свій штрих позолоти,
Поспішно поставила осінь.
Тихенько закрилися двері,
У світ моїх мрій.
Я довго, я довго страждала,
І зустрічі довго чекала.
А осінь давно вже сказала,
Не мій - ти не мій.
Приспів:
Догорає свіча, наче плаче ручай,
За своїм нездійсненним бажанням.
Догорає свіча, як від рук палача,
Покотила сльоза до світання.
Догорає свіча, наче плаче ручай,
За своїм нездійсненним бажанням.
Догорає свіча, як від рук палача,
Покотила сльоза до світання.
Останній, останній, свій погляд ти кинув,
Поспішно, поспішно, пішов ти далеко.
Залишив мене наодинці ти з болем моїм.
Я довго, я довго страждала,
І зустрічі довго чекала.
А осінь давно вже сказала,
Не мій - ти не мій.
Приспів:
Догорає свіча, наче плаче ручай,
За своїм нездійсненним бажанням.
Догорає свіча, як від рук палача,
Покотила сльоза до світання.
Догорає свіча, наче плаче ручай,
За своїм нездійсненним бажанням.
Догорає свіча, як від рук палача,
Покотила сльоза до світання.
Догорає свіча, догорає свіча,
Догорає свіча, догорає свіча,
Догорає свіча.
Приспів:
Догорає свіча, наче плаче ручай,
За своїм нездійсненним бажанням.
Догорає свіча, як від рук палача,
Покотила сльоза до світання.
Догорає свіча, наче плаче ручай,
За своїм нездійсненним бажанням.
Догорає свіча, як від рук палача,
Покотила сльоза до світання.
