Чому мені сниться, як знову і знову
Гуляєм з тобою по рідному Львову.
Там пахне весною, і сонце сідає
На березі річки, якої немає.
І дивляться леви на тебе ласкаво
І варять бажання із запахом кави.
І вільно на розі між пеклом і раєм
У Львові так просто своє не вмирає
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Дихає місто весни моє
Е-е-е-е-е-е-е-е
Місто весни моє.
Бентежне століття загоює рани,
Ще до повноліття тут всі ветерани.
Наповнене світлом минуле прощає
Чомусь тут ніколи не хочеться чаю.
Не хочеться снігу, не хочеться слави, -
Нехай дістається церквам з хоругвами.
Ми просто з тобою удвох погуляєм
На березі річки, якої немає.
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Дихає місто весни моє
Е-е-е-е-е-е-е-е
Місто весни моє.
Чому ми не можем забути про зливи?
Мабуть для героїв ми надто вразливі.
Стіни і леви нам не дозволяють
Розвіяти попіл, в якому ніяк не згасають
Ті сни, у яких я і знову, і знову
Гуляю з тобою по рідному Львову.
Там пахне весною і сонце сідає,
На березі річки, якої давно вже немає.
Е-е-е-е-е-е-е-е-е
Дихає місто весни моє
Е-е-е-е-е-е-е-е
Місто весни моє.
